Сміємось, значить не здаємось!

Наш народ завжди вмів, не дивлячись на всю складність ситуації, сміятися над собою та над оточуючим життям. Український гумор самобутній, не схожий на гумор інших країн. З давніх часів українці любили співати коломийки, розповідати гуморески на весіллях, святах. Гумор - потужний інструмент захисту для психіки, зокрема у воєнні часи.  

« Я буду крізь сльози сміятись, серед лиха співати пісні» ці рядки написала Леся Українка 130 років тому. І сьогодні вони набувають нового сенсу. Бо ж гумор, та ще й з перчинкою - зброя не гірша за Джавеліни та Байрактари. 

Напередодні 1 квітня – Дня сміху до музейного відділу «Будинок Дмитра Чижевського» на «Годину гумору» завітав хор Ради ветеранів «Мелодії життя» Університету третього віку територіального центру. В приємній дружній атмосфері учасники хору співали запальні українські пісні з гумором, розповідали гуморески. Працівники музею читали неперевершені, цікаві, веселі гуморески Павла Глазового, якого ще за його життя називали справжнім «сміхотерапевтом».

По закінченню заходу всі присутні дякували працівникам музею за співпрацю, позитивні емоції, підняття настрою та домовились про майбутні зустрічі.

Театральні дні в Олександрії

До Міжнародного дня театру 28 березня в Олександрійському театрі відбулася вистава Київського академічного драматичного театру на Подолі зап’єсою Миколи Куліша «Передчуття Мина Мазайла».

Дякуємо всім причетним за надану можливість нашим підопічним побувати на виставі, поринути в особливу театральну атмосферу, спостерігати за родинними перипетіями, пов'язаними із національним питанням, насолоджуватися неперевершеною грою акторів. Особливу радість та гордість відчували ще й тому, що одну з ролей виконував наш земляк Сергій Сипливий, який наприкінці вистави подякував всім глядачам за щирі овації і теплий прийом.

Народжене з вогню і воску

Писанка – це не просто сувенір, вона символізує вияв загальної любові, побажання добробуту, щастя. Про писанки складено багато віршів, легенд, приказок, пісень. Крашанками та писанками ми обмінюємось і даруємо їх рідним, близьким людям, друзям на світле свято Великдень.

Кожен регіон в Україні має свої мотиви в орнаменті. Особливо відрізняються майстерністю писанки розмальовані писачком. Спочатку на писанках роблять візерунки воском, а потім їх вкладають у різні відвари. Для забарвлення писанок раніше використовували природні барвники. Якщо використати кору молодої яблуні (виходять жовті крашанки), для червоних беруть лушпиння цибулі, для зелених - коріння кропиви, листя барвінку.

Сьогодні до Олександрійського міського музейного центру імені Худякової А.Ф. завітали студенти гуртку «Скарбниця» Університету третього віку на майстер - клас, який провела провідний спеціаліст музею Олена Митюрина. В затишній кімнаті під потріскування свічок відбувалось справжнє заворожуюче дійство. Пані чарівниці вперше в житті розмальовували яйця воском, занурювали їх в різні барвники, а потім, затамував подих, «вмивали» над свічкою свою неперевершену писанку.

Дивні, яскраві, чарівні, барвисті… Які слова ще можна знайти, щоб описати красу, яка виходить під час створіння пасхальних писанок? Маленьке диво відбувається кожного разу, коли останні краплі воску сходять з розписаного яйця і малюнок виявляється…

Дякуємо пані Олені за незвичайно цікавий майстер – клас, можливість доторкнутися до тисячолітніх традицій писанкарства. Мабуть, війна, біди і тривоги змушують нас гостріше відчувати потребу бути українцями, не втрачати коренів, адже писанка – давня українська традиція. Вона є символом Великодня, символом відродження, який єднає всіх нас, приносить добрий настрій та віру в те, що добро переможе зло і на нашій квітучій землі запанує довгоочікуваний мир.

Поезія, як ліки

Сьогодні, в наш складний військовий час, час аварійних відключень світла та звучання сигналів повітряних тривог, відбулось нестандартне заняття студентів літературного факультету Університету третього віку, присвячене Міжнародному дню поезії. Від початку повномасштабного вторгнення в українському медіапросторі можна спостерігати неабияку поетичну активність. Поезія не тільки описує важкі події й почуття людей, але й допомагає пережити й опанувати їх. Як мантри чи молитви, вірші здатні впливати на наше самопочуття, заспокоювати та відволікати від тривоги і слугувати заспокійливим замість ліків. 

Під спів птахів лунали вірші наших земляків. Свої вірші про Україну і наших воїнів читала Антоніна Жарко, співала пісні про весну і кохання Марина Третяк. Згадали студенти і авторів віршів, які колись відвідували клуб поезії «Червона калина». Це і чуттєві вірші Любові Овчинникової, строки віршів Ніни Суслової і незабутні і такі актуальні зараз фрази Леоніда Бойка: «Життя триває, незважаючи ні на що, і головне в ній - не втрачати оптимізму і віри в краще».

Лісапетом, наче танком

Мистецтво призване творити добро, єднати людей, залишатися носієм доброї волі та миру. 

В рамках проведення благодійного туру «З піснями до Перемоги», за підтримки міської ради, в палац культури «Світлопільський» завітали підопічні Університету третього віку територіального центру на концерт яскравого запального пісенного гурту «Лісапетний батальйон». Справжні зірки з народу, переможці телевізійного проекту "Україна має талант" просто неперевершені жіночки подарували глядачам дві години справжнього сеансу сміхотерапії.

Дякуємо всім причетним за надану можливість у цей непростий для України час побувати нашим підопічним на концерті таких колоритних, самобутніх, голосистих жіночок, які своїм гарним, веселим співом і бурхливою енергією, неповторною харизмою створили особливу атмосферу радості і задоволення.

Лялька – мотанка – культурна спадщина українців.

 

21 березня всі професіонали, прихильники та майстри ляльок святкують Міжнародний день лялькаря.

         Саме в цей день до бібліотеки – філії 3 Олександрійської МЦБС завітали на майстер – клас студенти Університету третього віку. Працівники бібліотеки підготували для майстринь цікаву відеоподорож в минуле та розповіли про ляльку – мотанку, яка до наших часів зберегла в собі певні сакральні знання та силу. Під час демонстрації майстрині дізнались про види ляльок – мотанок, значення кольорів при виготовленні лялечок.

         Майстрині поділились з присутніми історіями про лялечок в їхньому житті, а потім приступили до захопливого створення справжнього українського оберега з довгою косою і піднятими до Сонця ручками, крихітного щастя в долонях - лялечки - мотанки «На щастя». Майстрині згадали, як плетуться коси, підказували одна одній,  як краще замотати, прикрасити лялечку та допомагали своїм колежанкам при виготовленні неповторного сувеніру.

         Швидко та плідно проминув час. Задоволені своїми не схожими одна на одну лялечку, майстрині із задоволенням продемонстрували для фото свої виготовлені власноруч лялечки - мотанки «На щастя».

         За приємним чаюванням майстриня Лілія Маруфі прочитала свої вірші про ляльку - мотанку. Всі майстрині подякували працівникам бібліотеки за чудову організацію пізнавального заняття та  домовились про майбутні зустрічі.

Лялька – мотанка у нас

Вийшла симпатична!

Іграшка і оберіг –

До серця дотична.

Хай вона тепер живе

У нашій оселі

Люди! Будьмо як вони –

Мудрі і веселі!

Лілія Маруфі

Голос Шевченка потужний, як ніколи

 

Важко знайти українця, який би не знав хоча б кількох шевченкових рядків. Вся творчість великого Кобзаря зігріта гарячою любов’ю до Батьківщини, пройнята священною ненавистю до ворогів і гнобителів народу. І саме тому його слова є особливо актуальними в наш час, час гноблення всього українського, знущання над мовою, культурою та історією України.

В ці березневі шевченківські дні ми висловлюємо велику подяку за співпрацю працівникам музейного відділу «Будинок Дмитра Чижевського» та бібліотеки – філії 3 Олександрійської МЦБС за організацію та проведення заходів з нагоди дня народження Тараса Григоровича Шевченка для підопічних територіального центру. Завдяки вашій налагодженій праці студенти Університету третього віку територіального центру змогли поринути у дивовижний світ творчості нашого поета, побували на Мистецькому подіумі «Десять муз Великого Кобзаря». читали вірші та співали пісні Тараса Григоровича. Адже Тарас Шевченко — це вічний вогонь, що ніколи не згасне в серцях народу. Творчість  Шевченка — це святиня, якою дорожить і гордиться  український народ. Ми, нащадки, будемо завжди берегти у своєму серці той вогник любові до Вітчизни, який запалив поет своїми безсмертними творами.