Народжене з вогню і воску

Писанка – це не просто сувенір, вона символізує вияв загальної любові, побажання добробуту, щастя. Про писанки складено багато віршів, легенд, приказок, пісень. Крашанками та писанками ми обмінюємось і даруємо їх рідним, близьким людям, друзям на світле свято Великдень.

Кожен регіон в Україні має свої мотиви в орнаменті. Особливо відрізняються майстерністю писанки розмальовані писачком. Спочатку на писанках роблять візерунки воском, а потім їх вкладають у різні відвари. Для забарвлення писанок раніше використовували природні барвники. Якщо використати кору молодої яблуні (виходять жовті крашанки), для червоних беруть лушпиння цибулі, для зелених - коріння кропиви, листя барвінку.

Сьогодні до Олександрійського міського музейного центру імені Худякової А.Ф. завітали студенти гуртку «Скарбниця» Університету третього віку на майстер - клас, який провела провідний спеціаліст музею Олена Митюрина. В затишній кімнаті під потріскування свічок відбувалось справжнє заворожуюче дійство. Пані чарівниці вперше в житті розмальовували яйця воском, занурювали їх в різні барвники, а потім, затамував подих, «вмивали» над свічкою свою неперевершену писанку.

Дивні, яскраві, чарівні, барвисті… Які слова ще можна знайти, щоб описати красу, яка виходить під час створіння пасхальних писанок? Маленьке диво відбувається кожного разу, коли останні краплі воску сходять з розписаного яйця і малюнок виявляється…

Дякуємо пані Олені за незвичайно цікавий майстер – клас, можливість доторкнутися до тисячолітніх традицій писанкарства. Мабуть, війна, біди і тривоги змушують нас гостріше відчувати потребу бути українцями, не втрачати коренів, адже писанка – давня українська традиція. Вона є символом Великодня, символом відродження, який єднає всіх нас, приносить добрий настрій та віру в те, що добро переможе зло і на нашій квітучій землі запанує довгоочікуваний мир.