Поезія, як ліки

Сьогодні, в наш складний військовий час, час аварійних відключень світла та звучання сигналів повітряних тривог, відбулось нестандартне заняття студентів літературного факультету Університету третього віку, присвячене Міжнародному дню поезії. Від початку повномасштабного вторгнення в українському медіапросторі можна спостерігати неабияку поетичну активність. Поезія не тільки описує важкі події й почуття людей, але й допомагає пережити й опанувати їх. Як мантри чи молитви, вірші здатні впливати на наше самопочуття, заспокоювати та відволікати від тривоги і слугувати заспокійливим замість ліків. 

Під спів птахів лунали вірші наших земляків. Свої вірші про Україну і наших воїнів читала Антоніна Жарко, співала пісні про весну і кохання Марина Третяк. Згадали студенти і авторів віршів, які колись відвідували клуб поезії «Червона калина». Це і чуттєві вірші Любові Овчинникової, строки віршів Ніни Суслової і незабутні і такі актуальні зараз фрази Леоніда Бойка: «Життя триває, незважаючи ні на що, і головне в ній - не втрачати оптимізму і віри в краще».