Чарівне слово «дякую»

Українству споконвіку притаманні доброзичливість, чуйність, гуманізм та висока етична культура, в основі котрих лежить прагнення до злагоди та порозуміння.

Одним з найпоширеніших виявів чемності та ввічливості в Україні є слово ”дякую”. Ми промовляємо його щодня і не замислюємося про те, як це чарівне слово з’явилося в нашій мові, що означає і наскільки потужну енергетику має.

Бо як може бути не чарівним те, що викликає усмішку та радість. Напередодні свята Міжнародного дня Дякую, яке щороку відзначається 11 січня, в бібліотеці – філії 3 Олександрійської МЦБС зібрались пані чарівниці клубу за інтересами «Скарбниця» Університету третього віку територіального центру. Чарівні пані говорили про історію виникнення свята, склали пазл «Дякую різними мовами світу», дуже зворушливо, взявши один одного за руки промовляли слова подяки присутнім та нашим воїнам ЗСУ за можливість жити та займатися улюбленими справами.

Працівники бібліотеки запропонували присутнім зробити різдвяний магнітик на згадку про зустріч. Під час чаювання студенти планували тематику наступних зустрічей, дякували працівникам територіального центру та бібліотеки за приємну позитивну, родинну атмосферу.

Сьогодні ми ще раз впевнились, що сказати ”дякую”, як вважають психологи, завжди приємно, бо слово має подвійний позитивний вплив: на того кого дякують, й на того хто дякує. Від добрих справ, за котрі ще й щиро висловлюють подяку- стає світліше та приємніше на душі. Тож дякуйте і посміхайтесь. І уявіть, настільки досконалішим стане світ завдяки вам!

Територіальним центром міста Олександрії завершилася робота по наданню допомоги у вигляді продуктових наборів найуразливішим категоріям населення, які перебувають на обслуговуванні у територіальному центрі.

За допомоги благодійної організації «Благодійний фонд «Ангели допомоги», підопічні територіального центру отримали 99 продуктових наборів до новорічних свят.

Протягом 2023 році територіальним центром забезпечені всі 1187 чоловік, які потребували допомоги.

Дякуємо всім благодійникам, які допомагали протягом року, за співпрацю та допомогу!

Вітаємо з наступаючим Новим роком! Бажаємо миру, віри та надії на краще майбутнє. Родинного Вам щастя та Божого благословення! 

Старий проводжаємо - Новий зустрічаємо!

Добігає до кінця ще один важкий рік для всіх українців. Але, не зважаючи на перепони сьогодення, наші студенти Університету третього віку сумлінно відвідували заняття. 

В кінці року прийнято підбивати підсумки. В останні дні року студенти Університету третього віку проводили заняття факультетів та клубів за інтересами, щоб підсумувати знання, які отримали за І семестр. В дружній та святковій атмосфері студенти літературного факультету декламували вірші про зиму, Різдво та Новий рік, майстрині факультету «Народні промисли» демонстрували свої неперевершені вироби, учасники клубу за інтересами «Скарбниця» та студенти філологічного та історичного факультетів прийняли активну участь у Різдвяних зустрічах в музейному відділі будинку Дмитра Чижевського.

Ми вітаємо всіх з Різдвом на наступаючим Новим роком. Бажаємо здоров’я, щастя, добрих новин, позитивних емоцій від спілкування з  друзями і довгоочікуваного миру!

День зимового сонцестояння

 

Ще в давнину Юлій Цезар у своєму Юліанському календарі встановив 25 грудня як дату зимового сонцестояння. Відтоді стався зсув фактичного астрономічного сонцестояння приблизно на три дні за кожні чотири століття. У 1582 році Папа Григорій XIII вирішив відновити точну відповідність між сезонами і цивільним роком, але не врахував дні, що набігли між століттями нашої ери. Це коригування календаря змістило зимове сонцестояння приблизно до 22 грудня. 

В цьому році ніч із 21 на 22 грудня буде найдовшою в році, а день 22 грудня - найкоротшим, він триватиме лише 7 годин.

Дні зимового сонцестояння відзначають практично в усіх світових культурах. У християнських Церквах, які перейшли на григоріанський календар, у ці дні святкують Різдво Христове. Слов'яни в день зимового сонцестояння святкували Коляду, германські народи - Йоль, римляни - Непереможне сонце.

Щоб вшанувати божество і допомогти сонцю перемогти темряву: розпалювали багаття, катали палаючі колеса, оселі прикрашали ялиновим гіллям, пекли обрядовий хліб у формі сонця, дарували один одному обрядові ляльки: «Спиридон – сонцеворот», «Сонячний кінь».

                Саме про це говорили пані Чарівниці на черговому засіданні клубу «Скарбниця» Університету третього віку. Під час майстер - класу оберіг «Сонячний кінь» вони з трепетом занурювались в спогади дитинства, розповідали власні історії знайомства з неймовірними конями. Адже за слов’янськими традиціями кінь – то особливо шанована тварина, як незамінний помічник у побуті та вірний супутник воїна. Він уявлявся нашим пращурам у вигляді золотого сонця, промені якого пишною гривою майоріли за вітром.

Кінь – це символ родючості і потужної влади, який сповнює домівку успіхом, щастям та добробутом, оберігає від недоброзичливих людей та лиха.

Сонячний кінь – це чоловічий оберіг і допомагає бути успішним у справах, здобувати перемоги, досягати своєї мети, є символом доброго початку, який забезпечує багатство, процвітання, швидкість думки та стрімкість нових ідей, а також мудрість і силу духу.

         Тож, бажаємо всім: не втрачати віру, долати труднощі та перешкоди і як-то кажуть – «Завжди бути на коні!».

Де чай там надія

 

Вже не одне століття чайний напій зігріває серця багатьох людей на планеті. Це напій з багатою історією і корінням веде в сиву давнину. Виявляється у чаю є своє свято.

Напередодні Міжнародного дня чаю, яке відзначається 15 грудня, до бібліотеки - філії 3 Олександрійської МЦБС завітали на кулінарне засідання студенти клубу «Скарбниця» Університету третього віку територіального центру. Працівники бібліотеки показали присутнім відео «Міжнародний День Чаю», розповіли про історію його виникнення та під приємну мелодію показали, як в Китаї - батьківщині чаю проводять «Чайну церемонію».

Для закріплення матеріалу студенти із захватом прийняли участь у відгадуванні філворда (головоломка, в якій потрібно знайти всі слова, вписані в квадратну сітку) «Чайна церемонія», згадали крилаті вислови про чай відомих людей, ділились цікавими фактами: про види та користь чаю, про виникнення чайних пакетів, способами заготівлі рослин для подальшого заварювання корисного лікувального чаю. Наші чарівні пані добре підготувались до заняття: на красиво сервірованому столі по черзі пропонували спробувати пахучі чаї з листочків малини, шовковиці, смородини, заварені по особливо приготованій рецептурі та пригощали неперевершеними кексами. Адже 15 грудня кулінари всього світу ще відзначають і День кексу. Тож наші господарочки вияснили: чим кекс відрізняється від мафіна і капкейка, спробували їх на смак та ділились рецептами їх приготування.

Швидко пролітає час за приємним чаюванням і затишними бесідами. На таких теплих зустрічах можна згадати минуле, розповісти цікаві історії, поділитись враженнями…

Запрошуємо всіх бажаючих приєднатись до наших студентів та відвідати наші душевні зустрічі. Більш детальну інформацію можна отримати за телефонами: 7-01-36 або 067-341-32-42.

«Не забувайте того доброго, що вмієте, а чого не вмієте, тому навчайтеся!»

 З цих цінних слів князя Володимира Мономаха розпочалось сьогодні заняття історичного факультету Університету третього віку територіального центру.

 Всі ми, ще з школи, чули вираз «Шапка Мономаха», але мало хто пам’ятає про володаря цієї шапки. Студенти факультету із захватом слухали керівника Тетяну Шуткіну, яка ознайомила присутніх з досягненнями цього видатного мудрого князя київського. Володимир Мономах–це приклад доброго, справедливого християнського володаря, що не дозволяв сильнішим кривдити слабших, велів опікуватися бідними, удовами і сиротами, вважав священним обов'язком бути гостинним і в житті керуватися засадами християнської любові та моралі. Це за його ініціативою було збудовано Успенський собор, побудовано перший дерев’яний міст через Дніпро. Славу та могутність він здобув завдяки злагодженій боротьбі проти половців, мудрому заключенні шлюбів для своїх дітей з іншими представниками держав Європи. А «Повчання Володимира Мономаха» й досі актуальні для сучасності й майбутнього покоління:

«Не забувайте того доброго, що вмієте, а чого не вмієте, тому навчайтеся»;

«Не давайте роздробити київську Русь»;

«Тримайте Вотчину свою»;

«Живи сьогодні повноцінно!»

 Зараз доводиться неодноразово чути, як чимало дорослих людей сприймають історію, як типовий шкільний предмет: «не любив вчити дати», «мав поганого вчителя» – тому й «не знаю». Та ще й, на превеликий жаль, за роки існування Української держави, при викладанні історії України не набуло стабільності і мало місце багато викривлених фактів. Сьогодні, в час воєнної агресії, приходить усвідомлення, що історія України – це наша інтелектуальна та ідеологічна зброя! Тож, хоча наші студенти й сивочолі, але вони із задоволенням приходять на заняття нашого історичного факультету, згадують шкільну програму, порівнюють історичні події давнини із сьогоденням та із захватом вивчають нові сторінки історії нашого народу, бо усвідомлюють, що Перемога у війні прийде не лише з фізичним знищенням ворога, а й з викоріненням низки міфів, нав’язаних нам роками ворожими силами.

Ношу з гордістю та задоволенням!

 День української хустки —неофіційне свято, яке відзначають щороку 7 грудня.  Це свято почали відзначати з ініціативи групи громадських діячів, акторок та успішних жінок України. 7 грудня 2019 року вінницькі активістки започаткували свято, щоб об'єднати жінок різних професій, віку та національності задля збереження українських традицій. Адже здавна в українських родинах оберегом, символом любові та злагоди слугувала саме хустка.

Це свято дуже полюбилося українкам і не зважаючи на «молодість», у нього вже є свої традиції. У цей день проводяться майстер-класи та конкурси на вміння зав’язувати хустинку. Адже тільки в Україні існує декілька десятків технік зав’язування. Також набирає обертів флешмоб «Зроби фото з хусткою». Дівчата, навіть з-за кордону, підтримують це свято, постять у соціальних мережах свої фото та відео, на яких навчають інших мистецтву перетворення цього незначного, на перший погляд, елементу гардеробу на вишукану прикрасу.

Працівники та студенти Університету третього віку територіального центру із задоволенням поділились історіями своїх родинних хусток та   прийняли участь у флешмобі. Тож відроджуємо, бережімо, поважаймо наші українські традиції – генетичні скарби нашого народу, наше минуле і майбутнє…